Дань цун (單樅, dāncōng)
Дань цун (單樅, dāncōng) — «одиночний кущ»: улуни з гори Фенхуан у Гуандуні, де чай з окремих старих дерев обробляють і продають окремо. Славляться ароматами, що імітують квіти та фрукти.
Дань цун перекладається як «одиночний кущ». Історично це буквально: на горі Фенхуан (Гора Фенікса) у Гуандуні ростуть старі чайні дерева, і врожай з видатного дерева збирали й обробляли окремо, не змішуючи із сусідами. Сьогодні термін ширший — ним називають увесь стиль фенхуанських улунів, але найкращі партії досі роблять з конкретних старих дерев.
Головне диво дань цуна — ароматика. Без жодних добавок чай пахне то медом і орхідеєю, то мигдалем, то імбирною квіткою, то помело. Традиція виокремлює десятки ароматичних типів сян; найвідоміший — Мі Лань Сян, «медова орхідея». Такий профіль народжується з поєднання старих дерев, особливого культивару, середнього окиснення і вмілого прогрівання — фенхуанський Дань Цун стоїть на трьох китах: генетика, теруар, майстер.
У практика з дань цуном особливі стосунки: це один з найпримхливіших чаїв у заварюванні. Лист великий, ламкий і концентрований; перетримаєш пролив на кілька секунд — отримаєш жорстку гіркоту замість орхідеї. Канон гунфу-ча тут доведений до межі: чаочжоуська манера — це гайвань, напхана листом, окріп і миттєвий злив. Нагорода за точність — аромат, заради якого термін «чайне парфумерне мистецтво» не здається перебільшенням.
Чаї, де це трапляється
Глосарій китайського чаю